Коли Макс Ферстаппен піднявся на вершину трибуни на автодромі Джидда Корніш, серед моря напружено збуджених облич виникло відчуття дежавю. Хвилююча мелодія “Het Wilhelmus” заполонила ефір – патріотичний саундтрек до славного сходження голландця у Формулі-1.
Перемога на Гран-прі Саудівської Аравії стала для Ферстаппена дев’ятнадцятим підйомом на найвищу сходинку п’єдесталу пошани за останні 20 виступів, а його домінантна серія в цьому виді спорту продовжується з майже міфічною послідовністю. Його дев’ята перемога поспіль дозволила йому впритул наблизитися до рекорду попереднього року, одночасно подарувавши йому ювілейний подіум – свідчення його стрімко зростаючої спадщини в перегонах Формули-1.
Проте за гранями цієї перемоги ховається історія завуальованої невизначеності та внутрішньої боротьби за владу в Red Bull Racing – видовище майже таке ж стрімке та заплутане, як і сам вид спорту. Розмови про можливий розрив між Ферстаппеном та його нинішньою гоночною командою переповнили медіа-простір. Стрижнем цього наративу був Гельмут Марко, натхненник програми розвитку гонщиків Red Bull і ключова фігура в кар’єрі Ферстаппена. Звинувачення та внутрішні розслідування в ієрархії Red Bull поставили під сумнів майбутнє Марко, а голландський ас дав зрозуміти, що його відданість раднику є непорушною, заявивши: “> Я не можу продовжувати без нього”.
Значна присутність Марко в Red Bull очевидна. Незважаючи на те, що він не є частиною гоночної команди безпосередньо, його потенційне відсторонення стало переломним моментом для Ферстаппена, що лежить в основі реальної політики в командах Формули-1, де відносини і динаміка влади можуть бути настільки ж впливовими, як і двигуни, що рухають боліди до фінішу. Однак, схоже, конфлікт у команді вщух, оскільки Марко підтвердив, що обговорення призвели до рішення, яке дозволило йому залишитися в команді.
На трасі “Ред Булл” залишався таким же потужним, як і раніше, а Ферстаппен і його напарник Серхіо Перес продемонстрували ще один клінічний фініш “один-два” – видовище майстерності, яке вимагає визнання. Проте ці тріумфи кидають тінь на розбіжності за лаштунками. Це піднімає питання стійкості в таких відносинах високого тиску; чи може Red Bull підтримувати свої стратосферні стандарти на тлі такої напруженості?
Звертаючись до преси, Крістіан Хорнер відкинув будь-яке порушення єдності команди, наголосивши на колективних зусиллях, що стоять за їхнім успіхом, водночас визнавши право Ферстаппена висловлювати свої занепокоєння. Проте, його наполягання на приматі команди над окремими людьми, включно з Ферстаппеном, свідчить про те, що в паддоку Формули-1 панує певна настороженість.
На великій шаховій дошці майбутнього Формули-1 Mercedes причаївся як потенційний претендент на талант Ферстаппена, а неминучий відхід Льюїса Хемілтона відкриває вакансію, яка може спокусити голландця, якщо внутрішні справи в Red Bull погіршаться. Оскільки Вольфф сходиться з мега-зірками паддоку з батьківською опікою та стратегічною кмітливістю, це вабить до найрозумніших кроків для майбутнього Mercedes.
Спільнота Формули-1 пильнує, добре знаючи, яким каталізатором може стати гонщик калібру Ферстаппена для рівноваги в спорті. Оскільки регламент 2026 року обіцяє відродження автомобільних перегонів, кожен магнат, кожен менеджер, кожен маестро трас потихеньку розробляє стратегію.
Для Ферстаппена вершина така ж знайома, як і кокпіт його скакуна. Проте дорога попереду, сповнена безмежного потенціалу та непередбачуваних поворотів, може просто вабити зміною ходу історії перегонів. Як для ентузіастів, так і для аналітиків, ліга стоїть на порозі захоплюючої епохи – епохи, коли легенди можуть звільнитися від своєї приналежності, перекроївши грандіозний гобелен Формули-1.
(Головне зображення Макса Ферстаппена: Зображення гоночної вершини та центру, зроблене Клайвом Роузом/Getty Images)
🔗 https://theathletic.com/5329180/2024/03/10/max-verstappen-red-bull-mercedes/
